У нас на днях був Бабченко, той, що журналіст військовий московський. Сказав цікаву річ: мало хто (ніхто) не боровся за свободу так, як русские. Але вони ніколи не вигравали. Купа повстань, але держава сильніша.
Мені сьогодні здалось, що кожен народ повинен хоч раз скинути владу. Саме народ, без однозначних лідерів. ТІльки так можна повірити, що люди здатні творити великі справи. Повірити в себе.
А ще сказав, що з війни дуже важливо повернутися переможцем. Так легше боротися з синдромом комбатанта. Так ти налаштований на перемогу в мирному житті.
Так от народу теж важливо відчути себе переможцем. Може тому Україна досі жива, бо люди відчувають, що вони вже перемогли одне зло. Отже наступне теж переможемо.
Мені сьогодні здалось, що кожен народ повинен хоч раз скинути владу. Саме народ, без однозначних лідерів. ТІльки так можна повірити, що люди здатні творити великі справи. Повірити в себе.
А ще сказав, що з війни дуже важливо повернутися переможцем. Так легше боротися з синдромом комбатанта. Так ти налаштований на перемогу в мирному житті.
Так от народу теж важливо відчути себе переможцем. Може тому Україна досі жива, бо люди відчувають, що вони вже перемогли одне зло. Отже наступне теж переможемо.
а то на своей идеи нации победителей они свихнулись .
им уже безразличны люди , безразличны методы они хотят власти над всеми и моральной победы для лучшего самочуствия .
Только подрастковый подход к жизни , не признание своих ошибок , без чувства вины никто не может повзраслеть , поэтому молодая Америка всё время впереди ,
они постоянно говорят о своих ошибках .
А стосовно визнання помилок, згодна - це та домашня робота, яку треба зробити, перш ніж йти в люди.
Ну і власне треба розділяти народ (люди) і державу (система). Все ж таки це різні речі. Бабченко про це говорив - про різницю між народом (громадою) і владою (репресивним механізмом). Про те, щоб відстояти право вирішувати свою долю самостійно, не очікуючи на рішення центру. Америка це пройшла, Україна проходить, в Росії, схоже, все попереду. Удачі їм у цьому.